Головна мета української системи освіти – створити умови для розвитку й самореалізації кожної особистості як громадянина України, формувати покоління, здатні навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства. Пріоритетами державної політики з приводу цього є:
-особистісна орієнтація освіти;
-створення рівних можливостей для дітей і молоді в здобутті якісної освіти;
-створення ринку освітніх послуг;
-впровадження інформаційних педагогічних технологій.
Реформування та розвиток освітньої галузі в Україні безпосередньо пов’язаний з новим баченням місця й ролі школи в суспільному житті. В цьому контексті особливого значення набуває не тільки оновлення самого змісту освітнього процесу, а й шляхів його реалізації, що передбачає пошук нових неформальних способів організації навчання в школі.
Одним із напрямів оновлення змісту навчання в школі є гуманітаризація освіти як процес пов’язаний з переосмисленням ролі й місця людини в соціумі. Метою гуманітаризації є переведення ставлення до людини з площини «засобу» в площину «мети» таким чином, щоб особистість не лише декларативно, але реально стала метою розвитку.
Школярам, які розпочали вивчати фізику в середній школі, дуже важливе перше уявлення про цю науку, отримане на початкових етапах вивчення предмету. Мало хто з підлітків може точно визначити у віці 13-14 років, наскільки важливе знання фізики в подальшому житті і чи знадобиться воно при продовженні освіти. Саме тому важливим є перше враження дитини від уроків фізики і на перший план в цей період виходить створення умов, при яких все, що відбувається на уроці, цікаво, посильно і легко запам'ятовується. Надалі, коли багато хто починає усвідомлювати, що фізика дуже багатогранна і досить складна, інтерес до науки допомагатиме вчитися долати труднощі, що виникають у дітей при вивченні предмету.
Засобами, що допомагають забезпечити розв’язання проблеми зацікавленості учнів до вивчення фізики є розвивальна та інформаційна технології навчання.
Такі форма організації навчальної діяльності учнів розв’язують наступні проблеми:
-проблему, пов’язану з колективним способом організації навчання й індивідуальним характером сприйняття, інтелектуальної діяльності, емоційного реагування та розвитку кожного учня;
-проблему, пов’язану з організацією прямого та зворотного зв’язку між учителем і учнями;
-проблему, що виникає внаслідок протиріччя між вербальним характером навчання, під час якого учні слухають, читають, спостерігають, розв’язують запропоновані вчителем задачі, і завданнями різнобічного розвитку молоді, здатної до творчого мислення;
-проблему, пов’язану з реальним обсягом конкретного навчального матеріалу, який необхідно засвоїти в межах програми, часом, необхідним для його вивчення, та тривалістю уроку.
Нині стало очевидним, що освіта й навчання мають забезпечувати громадянам можливості протягом усього життя здобувати знання і навички та вміти застосовувати їх у власній практичній діяльності. Суспільство почало усвідомлювати, що зі стін навчальних закладів мають виходити люди самодостатні, підготовлені до свідомої та ефективної діяльності в різних сферах сучасного життя.
Більшість учителів і науковців погоджується з тим, що слід переходити від «передачі знань» до «навчання жити». Але треба брати до уваги і те, що ми прагнемо навчити дітей жити в умовах демократичного суспільства. Ми маємо вчити демократії так, щоб учні могли відчути її самі. Школа повинна слугувати першою моделлю демократичного суспільства, по - справжньому демократичних відносин.
Виконання цього завдання безпосередньо пов'язане з основним змістом і наповненням шкільного життя - із навчально - виховним процесом.
Тому досить важливим аспектом своєї педагогічної діяльності вважаю вирішення цих проблем через впровадження елементів розвивального навчання та інформаційно – комунікативних технології на уроках фізики.
Наукові засади технологій розвивального навчання розглядаються як психолого-педагогічні основи творчого розвитку учнів. Особистісний підхід, на якому базується дана технологія, потребує вбачати і в дітях, і в дорослих, залучених до освітнього процесу, неповторну унікальну особистість, постійно виявляти і підкреслювати її досягнення в цьому процесі, шляхетність почуттів та знахідок розуму, щоб кожен не тільки відчував особистісно і себе, і кожну іншу людину, а й поважав іншу особистість, її індивідуальність та неповторність незалежно від того, наскільки вона здається зрозумілою для оточуючих.
Сучасна фізика не в силах обійтися без інформаційних технологій через особливості самого предмету. Викладання фізики є сприятливою сферою для вживання комп'ютерних технологій на уроках і в позаурочній діяльності.
Головною метою застосування нових інформаційних технологій навчання є підготовка школярів до самостійної роботи з вдосконалення сформованої професійної компетентності в майбутньому та ефективної діяльності в умовах сучасної школи сьогодні.
Тому проблема розвивального навчання з використанням інформаційно – комунікативних технологій настільки актуальна, що немає, мабуть, жодного вчителя, який би не задумався над нею. Що таке розвивальне навчання? Чим воно відрізняється від «традиційного»? Які позитивні сторони використання ІКТ на уроках фізики?
